За роки практики, я неодноразово  зустрічалася з соромом, як власним так і клієнтським. І у мене в голові, скоріше, було розуміння того як людина себе відчуває, коли їй соромно, як можно розпізнати це відчуття крізь телесні прояви. Такі вислови як:   « Я хочу крізь землю провалитися, в мене ноги підкошуються,  я палаю від сорому, палаю від п’яток до вух, хочу забитися в кут і нічого не бачити…», частіше за все, характеризують сором. Коли людина відчуває сором, вона хоче зникнути, сховатися,щоб не залишатися в контакті з реальністю ( середовищем), яка викликає такі  нестерпні відчуття.

Що ж таке відбувається в реальності, а точніше на межі контакту людини і середовища, що може призвести до таких сильних відчуттів. Мені дуже сподобалася ідея Джея Левіна, яку, як я розумію, він поділяє разом з Бобом Рєзніком (https://m.facebook.com/notes/%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%B9-%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BD/the-fundamentals-and-the-growth-of-gestalt-therapy-presentation-for-ukraine-conf/1925039284177577/). Хто запропонував цю ідею першим, щиро кажучи, я не знаю, тому посилаюся, на двох поважних  гештальт терапевтів. Суть полягає в тому, що сором людина відчуває тоді, коли переривається підтримка оточуючого середовища. А ключове питання – чи буду я прийнятим зі своїми потребами, чи буду я в в цьому середовищі? Втрата чи переривання такої підтримки, переживається як відсутність місця для мене, відсутність місця належності – безпечного і святого місця, де людина може підтвердити свої сокровенні бажання як обов’язкові (.https://m.facebook.com/notes/%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%B9-%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BD/the-fundamentals-and-the-growth-of-gestalt-therapy-presentation-for-ukraine-conf/1925039284177577/)).

Формується такий патерн в дитинстві. І він настільки стійкий, що незалежно від статі, віку, досвіду, ступєню усвідомленості, як тільки людина потрапляє в середовище, де переривається підтримка, сором відчуває майже кожний. Як формується цей патерн? Згадайте своє дитинство ( чи уявіть гіпотетичну ситуацію), коли ви збираєтесь десь йди і раптом виявляєте, що  колготки на вас колючі  і дуже дратують. Ви говорите про це дорослому. У відповідь отримуєте: « Не вигадуй. Інших немає. Нічого потерпиш. У мене в дитинстві і тиких не було». А пригадуєте тон – дратівливий, лютий, ворожий. Або: « Я не хочу цей суп».Відповідь : « Їж невдячна. Солодкого не отримаєшь. Я  поралася, готувала. Не вийдешь із-за столу доки не доїси. Ще гірше, коли примусом починають годувати. І знову пригадайте емоційний фон у такій ситуації. Таких випадків дуже багато. Важливо – чому навчається дитина в такому середовищі – як тікі вона  проявляє свої справжні потреби ( бажання) , дорослий обрушує на неї хвилю неприязні, люті, роздратування та гніву. Дитина відчуває, що у цю мить батьки не раді їй, її існуванню, її життю. Дитина розуміє це так, що вона своїми бажаннями викликає лють дорослого. А, якщо, точніше, то дитина проживає такі випадки, як такі, що вона не є « гарною» для своїх батьків, вона є проблемою для батьків. Навідміну від дорослого, дитина не може відокремити себе від свого бажання, вона не котролює і не обирає своє бажання. Скоріше навпаки, потреби, бажання, відчутя керують поведінкою дитини. Через відсутність цієї опції відокремлення себе від потреб, дитина бурхливе обурення дорослого сприймає як свою небажану присутність в житті дорослого. Іншими словами, якщо я вам не потрібна, як мені тоді жити? Саме у цьому місці і з’являється сором. Не впевнена для чого, щоб впоратися з нестерпною ситуацією, або щоб зберегти себе, можливо и для того  і для іншого, в цьому місці запрошую колег для висунення гіпотез і роздумів. А коли такі ситуації повторюються неодоразово, дитині стає незрозумілим, про які власні потреби  можно говорити, а про які ні. Вона обирає мовчання, замість того, щоб знову переживати сором.

Часто сором порівнюють з символічним вмиранням, психологічною смертю. У дорослих порушується дихання, вони завмирають, припиняють розмовляти, затуляють очі, плачуть. Реакції дуже схожі на дитячі. Наче, в мить переживання сорому, дорослий знову стає дитиною. Недивлячись на  всі складності переживання сорому, дорослим доступна одна опція.  Опція диференціації себе і свого бажання. Дорослий розуміє, що його бажання не дорівнює йому самому вцілом і простіше переживає відмови, відкидання, відкладені реалізації потреб.

 Як бути з соромом?

Якщо, ви працюєте з дорослими, повільно, обережно, копітко створювати середовище з достатьою підтримкою. У випадку дітей: іноді зупинятися, можливо стримувати своє роздратування, або висловити його в м’якій формі, запізнитися на зустріч хвилин на 10, адже перевдягнути колготи  не довго, дозволити не їсти супа, а з’їсти кашу чи омлет пізніше. Проявити неку гибкість і пам’ятати, що в нас, у дорослих,більше вариантів впоратися з різними життєвими негараздами.

Психолог, психотерапевт, гештальт-терапевт, тілесний терапевт – Кравченко Валентина: 063-234-45-22

Консультація, психотерапія, психологічна допомога, групові заняття.

м. Запоріжжя, Україна