Напевно, кожна мама має такі днi. П’ятниця, жодних виїзних справ, на вулиці похмуро, прогулянка не задалася. Перевернули півквартири. Прибрали. Час обіднього сну. Домовляємося: одна серія мультиків і йдемо спати. Дмитрик виконує домовленість, йде в спальню і лягає в ліжко …

І понеслось: «Мам, сьомки! (соломку дай!). Мам, зюм! (дай родзинки). Мам, пи! (пити хочу)», і ще багато різних «Мам!». Казку, іграшки, погуляти. В черговий раз гукаю його спати. Приходить, лягає, секунд п’ять лежить спокійно. А потім знову, плиг по ліжку, а що у тебе в носі, мама, а що у тебе в роті, а дивись, як мої ніжки впираються у твій живіт. Я починаю закипати. Кажу: «Нумо заспокоюйся, а то будемо капати ніс». Відповідає: «Не ніс». Дуже не любить, коли йому капають ніс. Заспокоюється і через п’ять секунд знову за своє.

Пішла, взяла х’юмер, благо, що сопельки і справді були. Скрутила, затиснула, бризнула в ніс. Заспокоївся на 30 секунд. Кажу: «Зараз скручу, якщо не заспокоїшся» (лякаю його так!). Виривається, обурюється, руками та ногами махає. Дуже Дмитрику не подобається, коли його силою стримують. І не дивно, мені теж не подобається, коли застосовують силу. Притискаю його сильніше. Тікає. Знову притискаю.

Через півтори години заспокоївся. Лежить поруч тихий такий, очі відкриті. А у мене на душі кoти шкребуть через те, що ніс йому капала і з силою притискала. Думаю, ось я коза така, силою дитину змушую спати, але ж сама терпіти не можу подібні штуки.

Дивлюсь на Дмитрика і з вуст злітають слова: «Пробач». А він у відповідь: «Так, побач!». Закрив очі і заснув. Чарівний момент, чи не так?

***

Психолог, психотерапевт, гештальт-терапевт, тілесний терапевт – Кравченко Валентина: 063-234-45-22

Консультація, психотерапія, психологічна допомога, групові заняття.

м. Запоріжжя, Україна